Гришко Микола Миколайович – генетик, селекціонер, ботанік, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік АН УРСР (6.01.1901, Полтава – 1.01.1964, Київ). М.М. Гришко був директором ботанічного саду АН УРСР (Центральний республіканський ботанічний сад, ЦРБС; нині – Національний ботанічний сад імені М.М. Гришко НАН України) з 1944 р. по 1958 р., фактично керував його будівництвом.

У 1925 р. М.М. Гришко закінчив Полтавський агрокооперативний технікум (нині – Полтавська державна аграрна академія), і був направлений на продовження навчання на педагогічному факультеті Київського сільськогосподарського інституту.

Після закінчення навчання у 1926–1929 рр. викладав у Майнівському сільськогосподарському технікумі, Сумському педагогічному інституті (1930), Чернігівському (1930–1931), Глухівському(1932–1940), та Київському сільськогосподарських інститутах, Київському (1939–1941) державному університеті імені Тараса Шевченка (1944–1948).

У 1931–1939 рр. М.М. Гришко очолював відділ генетики і селекції Всесоюзного науково-дослідного інституту коноплярства у м. Глухові. Він був автором першого підручника з генетики для ВУЗів українською мовою (1933). Вивчав біологію конопель, зокрема статевий диморфізм. Вивів сорт коноплі "ОСО-72" з одночасним дозріванням чоловічих та жіночих рослин, що уможливило механізацію збирання конопель. М.М. Гришку належить пріоритет у вирішенні проблеми зміни статі у конопель. За ці роботи у 1936 р. його було нагороджено найвищою на той час нагородою СРСР – орденом Леніна і без захисту дисертації йому було присуджено ступінь доктора сільськогосподарських наук, а у 1937 році – наукове звання професора. 

У 1939 р. Миколу Миколайовича обирають дійсним членом АН УРСР та призначають директором Інституту ботаніки АН УРСР. Так як ботанічний сад на той час був підрозділом Інституту ботаніки, М.М. Гришко почав опікуватися будівництвом саду, але планам завадила війна та окупація Києва.

У роки ІІ Світової війни Інститут ботаніки разом з Академією наук УРСР був евакуйований до м. Уфа (Башкирія). Крім роботи в інституті ботаніки, в роки евакуації М.М. Гришко обіймав посаду заступника директора Чишминської сільськогосподарської дослідної станції.           

У 1944 р.  М.М. Гришко повернувся до Києва незабаром після його визволення і продовжував керувати Інститутом ботаніки. Крім цього він багато працював в Академії наук. У 1945 р. в складі Академії наук був створений відділ сільськогосподарських наук, який М.М. Гришко очолював до 1948 р.

Під його керівництвом в Інституті ботаніки був розроблений науковий проект Ботанічного саду і обґрунтовані принципи створення його колекцій. З липня 1944 р. ботанічний сад став самостійною установою у складі Академії Наук і М.М. Гришко був призначений його директором.

Микола Миколайович запропонував в основу будівництва саду покласти не систематичний, а ботаніко-географічний принцип. Він писав, що ботаніко-географічний принцип дасть можливість повніше показати не тільки флору, але й окремі типи рослинності, характерні для різних регіонів колишнього Союзу, наголошував, що сад має стати зразком садово-паркового мистецтва, в якому повинні розкриватися багатства і різноманітність рослинного світу.

Під керівництвом М.М. Гришка була проведена величезна робота зі створення колекцій рослин. Завдяки енергії та зв’язкам Миколи Миколайовича Гришка у 1946–1947 рр. були організовані експедиції до радянської окупаційної зони (Німеччини, Угорщини тощо). Лише з Німеччини завдяки зусиллям Миколи Миколайовича було завезено 167 тис. посадкових одиниць рослин та 1372 зразків насіння. Серед них унікальні сорти бузків, троянд, азалій, які і нині прикрашають ділянки саду. Були здійснені численні експедицій в різні регіони колишнього Радянського Союзу, звідки було привезено сотні кілограмів насіння. Саме завдяки його старанням та енергії у ботанічному саду було зібрано унікальну колекцію рослин.

М.М. Гришко активно сприяв введенню в сільське господарство і зелене будівництво нових видів харчових, технічних, плодових, квітниково-декоративних рослин. Саме під його керівництвом у ботанічному саду була започаткована селекційна робота.

У 1952 р. за ініціативою М.М. Гришка для координації діяльності ботанічних садів була створена Рада ботанічних садів України та Молдавії, яку він очолював до 1958 р.  М.М. Гришко автор понад 100 наукових праць.

В зв’язку з важкою хворобою у 1958 р. Микола Миколайович змушений був відійти від керівництва ботанічним садом, залишаючись на посаді старшого наукового співробітника відділу культурної флори. Микола Миколайович лише кілька місяців не дожив до відкриття ЦРБС для широкого відвідування у травні 1964 р. З листопада 1991 року ботанічний сад носить ім'я Миколи Миколайовича Гришка.