Гродзинський Андрій Михайлович – ботанік, фізіолог рослин, фундатор сучасної алелопатії (хімічної взаємодії рослин), доктор біол. наук, професор, академік АН України, академік-секретар Відділення загальної біології АН УРСР, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1992) та премії ім. М.Г. Холодного (1976), директор Центрального республіканського ботанічного саду (ЦРБС) АН УРСР (нині – Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка) з 1965 р. по 1988 р. (3.12.1926 р., Біла Церква – 17.12. 1988 р., Київ)

У 1954 р. закінчив Білоцерківський сільськогосподарський ін-т. У 1952–1954 рр. працював меліоратором Козелецької лугомеліоративної станції. У 1955 р. вступив до аспірантури Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР. По закінченні аспірантури у 1957–1965 рр. працював в Інституті ботаніки АН УРСР на посадах наукового співробітника, заступника директора. У 1958 р. захистив дисертацію на тему «Поступление и передвижение некоторых питательных веществ в растениях под влиянием обработки почвы и удобрений» та став кандидатом біологічних наук. Саме в Інституті ботаніки він зацікавився хімічною взаємодією рослин (алелопатією). Величезний експериментальний матеріал, накопичений при підготовці докторської дисертації був оформлений у 1965 р. у монографію «Алелопатия в жизни растений и их сообществ: Основы химического взаимодействия растений». У цьому ж 1965 р. А.М. Гродзинський захистив дисертацію та став доктором біологічних наук. У 1967 р. Андрій Михайлович отримав наукове звання професора. У 1973 р. А.М. Гродзинського обрали членом-кореспондентом АН УРСР, а у 1979 р. – дійсним членом АН УРСР. З 1974 р. А.М. Гродзинський – член Президії АН УРСР та академік-секретар Відділення загальної біології АН УРСР.

З 1965 р. до кінця життя  А.М. Гродзинський – директор ЦРБС АН УРСР. З ім’ям А.М. Гродзинського пов’язаний новий етап розвитку ботанічного саду, що виявився в суттєвому поглибленні та розширенні фундаментальних наукових досліджень, зокрема заснуванні відділу і наукової школи алелопатії, відділів медичної ботаніки, тропічних і субтропічних рослин, лабораторії цитології. Автор наукових праць з різноманітних питань фізіології рослин, алелопатії (вперше сформулював уявлення про алелопатію як про кругообіг фізіологічно-активних речовин в біогеоценозі і розробив методи оцінки та вимірювання алелопатії), фітоценології, космічної біології, фітодизайну, будівництва та розвитку ботанічних садів.

Проаналізувавши алелопатичні властивості понад 800 видів рослин (включаючи 200 видів бур’янів) А.М. Гродзинський зробив висновок, що всі рослини виділяють у навколишнє середовище алелопатично активні речовини. Їх склад та кількість є достатньо стабільною ознакою виду і навіть окремого сорту в межах виду. Таким чином він висловив думку про генетичну детермінацію ознаки й можливості селекції за цією ознакою. На сучасному етапі цю ідею успішно використовують зарубіжні вчені для виведення сортів сільськогосподарських рослин, які пригнічують розвиток бур’янів, зменшуючи затрати на гербіциди. А.М. Гродзинський першим показав зв’язок алелопатичних властивостей рослин з їх ценотичною стратегією.

З 1977 по 1984 рр. А.М. Гродзинський був членом експертної ради ВАК СРСР з біологічних наук. За ініціативою А.М. Гродзинського в ЦРБС була створена Спецрада з спеціальностей «ботаніка» (1976) та «фізіологія рослин» (1982)., під його керівництвом було захищено 31 кандидатська та 3 докторські дисертації, що були присвячені, головним чином, проблемам хімічної взаємодії рослин та ґрунтовтомі. З 1967 р. і до кінця життя Андрій Михайлович очолював Раду ботанічних садів України і Молдавії.

А.М. Гродзинський є автором близько 500 наукових та науково-популярних праць з різноманітних питань фізіології рослин, фітоценології, космічної біології, фітодизайну, будівництва та розвитку ботанічних садів. Навіть через декілька десятиліть після смерті видатного вченого його наукові праці не втрачають популярності для світової наукової спільноти, оскільки багато ідей Андрія Михайловича випереджали його час на десятки років.

Про світове визнання заслуг А.М. Гродзинського свідчить заснування Міжнародним алелопатичним товариством премії його імені за кращу публікацію або книгу з питань алелопатії.

Андрій Михайлович був членом редакційної колегії ряду наукових часописів, серед яких «Вісник АН УРСР», «Український ботанічних журнал» та ін. В останні роки життя був головним редактором журналу «Физиология и биохимия культурных растений». Чудовий популяризатор науки, протягом багатьох років був автором та ведучим програм українського телебачення «У світі рослин», багато друкувався в науково-популярних виданнях. У 1984 р. був нагороджений дипломом 1-го ступеня Держкомприроди УРСР та Держкомвидата УРСР за кращу книгу з природоохоронної тематики «Серед природи і в лабораторії». Мав державні нагороди колишнього СРСР.