Харкевич Сигізмунд Семенович – ботанік, доктор біологічних наук, професор. (02.05.1921, с. Катеринівка Троянівського повіту Волинської губернії (нині – Бердичівський р-н Житомирської обл.).  – 11.07.1998,  Владивосток (Росія). Похований в Україні у м. Ірпінь Київської обл.). У Центральному республіканському ботанічному саду (ЦРБС) АН УРСР (нині – Національний ботанічний (НБС) сад імені М.М. Гришка НАН України) працював з 1948 по 1973 рр.

С.С. Харкевич після закінчення 1948 р. Київського державного університету імені Тараса Шевченка вступив до аспірантури Ботанічного саду. У 1951 р. після закінченні аспірантури залишився працювати у відділі природної флори ЦРБС. У  травні  1953  р.  С.С.  Харкевич  захистив кандидатську  дисертацію  на  тему  «Высокогорная флора Северного Кавказа и возможности использования ее в условиях УССР» і  продовжив  роботу  на  ділянці «Кавказ».  Він  вивчав  умови  зростання корисних рослин, їх запаси, угруповання декоративних ранньоквітучих рослин для того, щоб створити аналогічні мальовничі групи в культурі. Свої багаторічні дослідження рослинного світу Кавказу він узагальнив у монографії «Полезные растения природной флоры Кавказа и их интродукция на Украине». У 1967 р. ця робота була захищена  як  докторська  дисертація  в  Ботанічному  інституті  ім.  В.Л.  Комарова  АН СРСР. Ним була розроблена оригінальна схема інтродукційного процесу і запропонований новий метод визначення успішності інтродукції рослин за коефіцієнтом насіннеутворення.

У 1966р. С.С. Харкевич був обраний на посаду завідуючого відділом природної флори. Як завідуючий відділом, він опікувався поповненням колекцій ботаніко-географічних ділянок, розробив наукові основи створення експозицій у ботанічних садах за ботаніко-географічним принципом і втілив їх у життя. У 1971 р. йому було присуджене наукове звання професора.

С.С. Харкевич вперше в Радянському Союзі поставив питання про охорону рідкісних і зникаючих видів рослин шляхом створення їх колекцій в ботанічних садах. На ділянці «Кавказ» в ЦРБС АН УРСР у Києві він зібрав значну колекцію перспективних лікарських рослин природної флори Кавказу, досліджував він і рослині багатства Українських Карпат.

Організовуючи і очолюючи експедиції в різні регіони колишнього Радянського Союзу, зокрема на Кавказ, Сигізмунд Семенович завжди привозив гербарний матеріал, що став основою створеного ним гербарію Ботанічного саду. Особливо широко представлена в гербарії кавказька флора. У 1973 р. (на час переїзду С.С. Харкевича до Владивостоку), цей гербарій нараховував 80000 аркушів, з яких 32000 – його особисті збори. Не забував він рідний ботанічний сад і пізніше, коли в Київ з Владивостоку йшли посилки з гербарним матеріалом Далекосхідної флори. Завдяки цьому гербарій ЦРБС поповнився новими видами.

Сигізмунд Семенович суміщав величезну наукову роботу з педагогічною.  Багато уваги приділяв підготовці наукової зміни. Уважний та наполегливий вчитель, в Києві він підготував 10 кандидатів наук.

     У 1973 р. С.С. Харкевич переїхав до м. Владивостоку, де обіймав посаду зав. лабораторією вищих рослин (гербарій) Біолого-ґрунтового інституту Далекосхідного відділення АН СРСР. З 1989 – головний науковий співробітник. На Далекому Сході він розгорнув роботу з поглибленого вивчення рослинного світу, для чого організував ряд експедицій до маловивчених ботаніками районів, що дало можливість описати понад 100  видів раніше невідомих для цих регіонів рослин. Під керівництвом С.С. Харкевича і за його безпосередньою участю було підготовлене восьмитомне видання флор Радянського Далекого Сходу, де наведено 4 178 видів, які представляють 962 роди та 159 родин. Багато уваги приділяв питанню охорони генофонду далекосхідної флори. За його ініціативою був створений Джугджуський заповідник. Загальний обсяг зібраного під його керівництвом гербарію флори Далекого Сходу налічує 90000 листів.

С.С. Харкевич створив Далекосхідне відділення наукової ради по проблемі «Біологічні основи раціонального використання, перетворення та охорони рослинного світу». Брав активну участь у роботі Українського ботанічного товариства та Українського товариства охорони природи, керував Приморським відділенням Російського ботанічного товариства. З 1976 р. по 1998 р. керував єдиною в Далекосхідному регіоні Спеціалізованою радою з присудження наукового ступеня доктора біол. наук за фахом «ботаніка» та комісією з Комаровських читань, які щорічно проводилися у м. Владивостоку. Брав активну участь у роботі редколегій ряду наукових часописів. Підготував 24 кандидатів та докторів наук. На його честь колеги та учні дали назви 10 видам рослин. Наукові праці (близько 350) – в галузі систематики вищих рослин, ботанічної географії, охорони та раціонального використання рослинного світу.