Юрчак Лариса Дем’янівна – мікробіолог, фахівець з алелопатії (хімічної взаємодії рослин), доктор сільськогосподарських наук (23.08.1937, м. Канськ Красноярського краю (Росія) – 2010, Київ). У Центральному республіканському ботанічному саду (ЦРБС) АН УРСР (нині – Національний ботанічний (НБС) сад імені М.М. Гришка НАН України) працювала з 1965 р. до 2010 р.

Після закінчення у 1960 р. біологічного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка працювала у відділі фізіології рослин Інституту ботаніки АН України (нині – Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України). Саме там на початку 60-х рр. 20-го століття під керівництвом А.М. Гродзинського розпочалися наукові дослідження в галузі алелопатії. Л.Д. Юрчак була у витоків зародження цього напрямку на Україні. В Ботанічному саду працювала у відділі фізіології рослин (з 1988 р. – відділ алелопатії), куди було переведено групу алелопатії на чолі з А.М. Гродзинським. Пройшла шлях від лаборанта до науковця найвищого рівня. У 1971 р. захистила кандидатську дисертацію за темою «Фізіологічно активні речовини сидерального люпину та супутньої мікрофлори» і стала кандидатом біологічних наук, у 1987 р. отримала наукове звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «мікробіологія», а у 2002 захистила докторську дисертацію за темою «Екологічні основи алелопатичної взаємодії та післядії ароматичних рослин в агрофітоценозах».

Науково обґрунтувала комплексний підхід у вирішенні актуальних питань сьогодення у сільському господарстві: ґрунтовтоми, формування сівозмін, підборі толерантних культур у сумісних посівах, керуванні структурою та функціями ґрунтового мікробіоценозу тощо. Нею розроблена нова технологія вирощування шавлії мускатної в умовах лісостепу України з урахуванням алелопатичного фактору з метою отримання екологічно чистої сировини. Працювала над питанням створення композицій ароматичних рослин в зеленому будівництві, їх використання в зеленому будівництві та в сільському господарстві. Отримані нею результати є перспективним напрямком для розвитку прикладної алелопатії, пошуків напрямків альтернативного землеробства, розширення біорізноманіття в штучних екосистемах. Автор понад 150 наукових праць, серед яких 2 патенти та рекомендації сільському господарству.