Мороз Павло Антонович – еколог, плодовод, доктор біологічних наук, професор, лауреат премії імені Л. Симиренка. (15.04.1938, с. Вільховатка Кобеляцького району Полтавської обл. – 25.04.2016, Київ).

У Центральному республіканському ботанічному саду (ЦРБС) АН УРСР (нині – Національний ботанічний (НБС) сад імені М.М. Гришка НАН України) працював у 1961–2016 рр.

По закінченні Української сільськогосподарської академії за спеціальністю «агрономія» (1961) був направлений на роботу до Ботанічного саду. Спочатку працював на посаді інженера відділу генетики, а з 1963 р. перейшов до відділу фізіології акліматизованих рослин. Після закінчення аспірантури під керівництвом академіка А.М. Гродзинського у 1968 р. він блискуче захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук на тему «Аллелопатическая роль опавших листьев и корневых остатков яблони и персика». У 1970–1972 рр. керував відділом науково-технічної інформації ботанічного саду. Павло Антонович пройшов шлях від інженера до старшого наукового співробітника і був призначений заступником директора Ботанічного саду з наукової роботи. На цій посаді він працював у 1972–1983 та 1994–2006 рр.. У 1981–2005 рр. П.А. Мороз керував відділом акліматизації плодових рослин. З 2006 р. – головний науковий співробітник відділу акліматизації плодових рослин.

Вчений в галузі екології та інтродукції плодових рослин. У результаті багаторічної роботи П.А. Морозом отримано оригінальні дані про алелопатичну активність і алелопатичну толерантність плодових культур. Досліджував алелопатію в плодових садах, особливості післядії та взаємодії традиційних та нових і малопоширених плодових культур при сумісному зростанні з метою збільшення видової різноманітності та підвищення продуктивності садових фітоценозів. Запропонував способи подолання ґрунтовтоми в плодових садах, ним рекомендовано схеми раціонального чергування культур у садозміні та в сівозміні розсадника, розроблено концепцію екологізації садівництва, в основу якої покладено власні результати вивчення особливостей взаємодії та післядії плодових рослин і сучасні уявлення про значення біорізноманіття у формуванні екосистем. Велику увагу в своїй науковій діяльності Павло Антонович приділяв інтродукції та акліматизації нетрадиційних і малопоширених культур, зокрема актинідії, лимоннику китайського, калини, ожини, маслинки багатоквіткової, жимолості, зізіфусу. У 1995 р. він захистив докторську дисертацію на тему «Екологічні аспекти алелопатичної післядії едифікаторів садових фітоценозів». У 2005 р. йому було присвоєно наукове звання професора за спеціальністю  «екологія». П.А. Мороз – автор понад 200 наукових праць, серед яких 3 монографії. У 1992 р. його монографія «Аллелопатия в плодовых садах» (1990) була відзначена премією імені Л.П. Симиренка. П.А. Мороз підготував 8 кандидатів та 3 доктора наук. У 1997–1998 рр. був членом експертної ради з біології ВАК України. Дуже багато уваги приділяв журналу «Інтродукція рослин», де до кінця життя був заступником головного редактора.