Рубцов Леонід Іванович – ландшафтний архітектор, дендролог, паркознавець, доктор біологічних наук, професор. У Центральному республіканському ботанічному саду (ЦРБС) АН УРСР (нині – Національний ботанічний (НБС) сад імені М.М. Гришка НАН України) працював у 1946–1980 рр.

(23.03. 1902, с. Середа (згодом м. Фурманов) Іванівської області (Росія) – 3.04.1980, Київ).

У 1930 р. Л.І. Рубцов закінчив Лісотехнічну академію в Ленінграді й три роки працював спеціалістом з лісових культур у м. Туапсе, директором Жигулівського насінлісгоспу у Куйбишівській (нині Самарській) області. У 1933 р. перейшов на наукову роботу до Всесоюзного інституту рослинництва: спочатку до його сухумського відділення, а у 1935 р. переїхав до Ленінграду. У 1935–1946 рр. викладав садово-паркове мистецтво на факультеті зеленого будівництва Ленінградської лісотехнічної академії. З 1939 р. розпочалася його праця у Ботанічному інституті ім. В.Л. Комарова АН СРСР. Під час Великої Вітчизняної війни він пішов добровольцем на фронт, був чотири рази поранений, нагороджений орденами і медалями. У 1945 р. в Ботанічному інституті ім. В.Л. Комарова АН СРСР він захистив кандидатську дисертацію на тему «Растения в ландшафтной архитектуре».

У 1946 р. на запрошення М.М. Гришка Л.І. Рубцов переїхав до Києва. Для будівництва нового академічного Ботанічного саду потрібні були гарні фахівці, і М.М. Гришко підбирав колектив співробітників для створення, як він мріяв, одного з найкращих ботанічних садів світу. Л.І. Рубцов працював у ЦРБС АН УРСР з березня 1946 р. до останніх днів життя – майже 30 років (з невеликими перервами). З березня 1948 р. Л.І. Рубцов – завідувач відділу дендрології ЦРБС в Києві, який посів особливе місце у його творчості. Дендрарій НБС і нині, через десятки років, вражає гармонією та цілісністю, а окремі його композиції (сірінгарій, сад магнолій, композиції на ділянці голонасінних, боскети зі стриженого грабу, гірський сад) стали візитівкою саду. Створена ним колекція бузку є однією з найкращих у світі, а за рівнем емоційного впливу на відвідувачів не має собі рівних. У 1967 р. ця робота була відзначена дипломом Спілки Архітекторів СРСР.  

При створенні композицій дендрарію Леонід Іванович виявив та використав у своїй роботі краєвиди і панорами як у бік Дніпра й Видубицького монастиря, так і в бік Києво-Печерської лаври та гармонійно поєднав їх з колекціями рослин. Формуючи колекції дендрарію за систематичним принципом, він при створенні композицій багато уваги приділяв формі крони, відтінкам квіток і листків в різні пори року, уникаючи строкатості та дисгармонії. Керуючи протягом багатьох років відділом дендрології, Леонід Іванович велику увагу приділяв створенню та естетичному оформленню всіх колекцій дендрарію. Крім цього, він організовував і часто сам очолював експедиції для поповнення колекцій та дослідження старовинних парків України.

У 1954 р. у Ботанічному інституті ім. В.Л. Комарова АН СРСР Л.І. Рубцов захистив докторську дисертацію на тему «Биологические основы создания садово-паркового ландшафта». У 1958 р. йому було присвоєно звання професора за фахом «дендрологія та садово-паркове будівництво». Значний внесок Л.І. Рубцов зробив у впровадження біологічних засад у садово-паркове будівництво. Саме цьому була присвячена його докторська дисертація. Він вперше запропонував поняття «паркового фітоценозу». Фахівці знають його як видатного ландшафтного архітектора, дендролога та паркознавця. 

Л.І. Рубцов був автором понад 90 наукових праць, серед яких монографії та довідники, що є незамінними посібниками для багатьох фахівців у галузі ландшафтної архітектури і декоративного садівництва.

Крім плідної праці в ботанічному саду, Л.І. Рубцов протягом 15 років (1965–1979) був головним консультантом Українського державного інституту проектування міст Держбуду УРСР (Діпромісто) та інших проектних інститутів зі створення низки ландшафтних об’єктів.

Майже п’ятдесят років творчої праці він присвятив ландшафтній архітектурі – мистецтву, сила дії якого на фізичний та емоціональний стан людини, як писав сам Леонід Іванович, перевищує всі інші види мистецтв.